2-е до коринтянРозділ 7 |
|
1 |
|
2 Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли! |
|
3 Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити. |
|
4 У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі. |
|
5 Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині. |
|
6 Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита, |
|
7 і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився. |
|
8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. |
|
9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас. |
|
10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть. |
|
11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі. |
|
12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом. |
|
13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його. |
|
14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́! |
|
15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням. |
|
16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас! |
2 CorinthiansChapter 7 |
|
1 HAVING therefore these promises, my beloved, let us cleanse ourselves from all filthiness of the flesh and spirit, and let us serve in holiness in the fear of God. |
|
2 Be patient; my brethren, we have wronged no man, we have corrupted no man, we have defrauded no man. |
|
3 I do not say this to condemn you: for I have said before, that you are in our hearts, to die and live with you. |
|
4 I am familiar enough to speak boldly with you, and I am very proud of you: and I am filled with satisfaction, and I am overwhelmed with joy in all our troubles. |
|
5 For ever since we came to Mac-e-do'ni-a, our bodies have had no rest but have been troubled by everything; war without and fears within. |
|
6 Nevertheless God, who comforts the meek, comforted us by the coming of Titus; |
|
7 And not by his coming only, but also by the comfort with which he was comforted in you, for he brought us the good news concerning your love towards us, your mourning and your zeal on our behalf; and when I heard it, I rejoiced exceedingly. |
|
8 For even though I made you feel sorry with the epistle, I do not regret, even though it has caused sorrow: for I can see that though that very epistle has made you feel sorry, the sorrow was only for an hour. |
|
9 But it has made me exceedingly happy, not that you were sorry, but that your sorrow led to repentance: for you were sorry over the things of God, so that you lack nothing from us. |
|
10 For sorrow over the things of God causes enduring repentance of the soul, and brings one to life: but sorrow over the things of the world causes death. |
|
11 For behold that very thing which distressed you on account of God, has resulted much more in painstaking effort, in apology, anger, fear, love, zeal, and vengeance. In all things you have proven yourselves clear in this matter. |
|
12 Be that as it may, though I wrote to you, I did not do it for the one who had done the wrong nor for the one who had suffered the wrong, but that your painstaking care for us might be known before God. |
|
13 Therefore we were comforted and with our consolation we rejoiced exceedingly in the joy of Titus, for his spirit was refreshed by you all. |
|
14 For I was not shamed in the things which I have boasted to him about you; but just as all the things about which we have spoken to you are true, even so our boasting to Titus is found to be true. |
|
15 And his affections have increased more toward you, as he remembers the obedience of you all, how you received him in fear and trembling. |
|
16 I rejoice therefore that I have confidence in you in all things. |
2-е до коринтянРозділ 7 |
2 CorinthiansChapter 7 |
|
1 |
1 HAVING therefore these promises, my beloved, let us cleanse ourselves from all filthiness of the flesh and spirit, and let us serve in holiness in the fear of God. |
|
2 Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли! |
2 Be patient; my brethren, we have wronged no man, we have corrupted no man, we have defrauded no man. |
|
3 Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити. |
3 I do not say this to condemn you: for I have said before, that you are in our hearts, to die and live with you. |
|
4 У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі. |
4 I am familiar enough to speak boldly with you, and I am very proud of you: and I am filled with satisfaction, and I am overwhelmed with joy in all our troubles. |
|
5 Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині. |
5 For ever since we came to Mac-e-do'ni-a, our bodies have had no rest but have been troubled by everything; war without and fears within. |
|
6 Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита, |
6 Nevertheless God, who comforts the meek, comforted us by the coming of Titus; |
|
7 і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився. |
7 And not by his coming only, but also by the comfort with which he was comforted in you, for he brought us the good news concerning your love towards us, your mourning and your zeal on our behalf; and when I heard it, I rejoiced exceedingly. |
|
8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово. |
8 For even though I made you feel sorry with the epistle, I do not regret, even though it has caused sorrow: for I can see that though that very epistle has made you feel sorry, the sorrow was only for an hour. |
|
9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас. |
9 But it has made me exceedingly happy, not that you were sorry, but that your sorrow led to repentance: for you were sorry over the things of God, so that you lack nothing from us. |
|
10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть. |
10 For sorrow over the things of God causes enduring repentance of the soul, and brings one to life: but sorrow over the things of the world causes death. |
|
11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі. |
11 For behold that very thing which distressed you on account of God, has resulted much more in painstaking effort, in apology, anger, fear, love, zeal, and vengeance. In all things you have proven yourselves clear in this matter. |
|
12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом. |
12 Be that as it may, though I wrote to you, I did not do it for the one who had done the wrong nor for the one who had suffered the wrong, but that your painstaking care for us might be known before God. |
|
13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його. |
13 Therefore we were comforted and with our consolation we rejoiced exceedingly in the joy of Titus, for his spirit was refreshed by you all. |
|
14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́! |
14 For I was not shamed in the things which I have boasted to him about you; but just as all the things about which we have spoken to you are true, even so our boasting to Titus is found to be true. |
|
15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням. |
15 And his affections have increased more toward you, as he remembers the obedience of you all, how you received him in fear and trembling. |
|
16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас! |
16 I rejoice therefore that I have confidence in you in all things. |